+38 095 459 59 56
nb@deafortis.com

RU UK EN

Статті

  • deafortis.com >
  • Статті >
  • Чи можна не платити за комунальні послуги, якщо не проживаєш у квартирі?

Чи можна не платити за комунальні послуги, якщо не проживаєш у квартирі?|Статті

 

Стосовно оплати житлово-комунальних послуг

У ст.13 Конституції України встановлене положення про те, що «власність зобов’язує».

Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.

Також по аналогії закону  можлива до застосування ст.20 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якої частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і  ремонт   неподільного   майна   у   багатоквартирному   будинку встановлюється   пропорційно  до  загальної  площі  приміщень,  що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і   ремонт  загального  майна  та  в  інших  спільних  витратах  у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до  загальної площі  приміщень,  що  перебувають  у  користуванні  фізичних  або юридичних осіб. Спори щодо  визначення  частки  в  обов'язкових  платежах  на утримання і ремонт  неподільного  та  загального  майна,  в  інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Проте, у п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач житлово-комунальних послуг має право на «несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні».

Тут ми бачимо прояв юридичної колізії між зобов’язанням власника утримувати своє майно та правом споживача житлово-комунальних послуг на несплату за період тимчасової відсутності.

Доказами відсутності споживача або членів його сім’ї можуть слугувати будь-які довідки з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження тощо), видані установами і організаціями та завірені у встановленому порядку печаткою.

Право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї реалізується на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їхню відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Висновок: для того, щоб скористатися правом на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача, споживач має подати до ЖЕКу відповідну письмову заяву, а також відповідні документи, що підтверджують його відсутність.

У випадку, коли ЖЕК не погодиться реалізувати це право споживача, спір може бути вирішений у судовому порядку.

 

Аналіз судової практики: 

Суди першої інстанції можуть звільнити від оплати житлово-комунальних послуг, якщо у споживача будуть письмові докази того, що він звертався до ЖЕКу з відповідною заявою та надавав офіційний документ, який свідчить про те, що споживач не проживає у квартирі. При цьому, суди вважають, що звільнення від оплати в такому випадку можливе лише на майбутнє.

Суди апеляційної інстанції вважають,  що посилання споживача на фактичне не проживання у придбаних ним приміщеннях не може бути підставою для звільнення його від витрат, пов'язаних з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Вірогідно, при такій позиції апеляційних судів, споживач може претендувати на звільнення від сплати лише тих житлово-комунальних послуг, які безпосередньо не стосуються утримання будинку та прибудинкової території (наприклад, вивезення сміття).

Існує негативна судова практика судів вищих інстанцій (Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України), відповідно до якої п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фактично не діє, оскільки суди вважають, що утримання будинку та прибудинкової території проводиться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла, а споживач має нести відповідні витрати незалежно від того, чи проживає він у квартирі.